Поради фахівців
КОНСУЛЬТАЦІЯ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ з дієтичного харчування
Якщо дитина не хоче їсти...
Один з найважливіших чинників формування здоров’я дитини – її раціональне харчування. Про принципи здорового харчування, правильний добір і поєднання продуктів, їжу корисну, некорисну і шкідливу не раз уже писалося. А от психологічний аспект годування дошкільнят у багатьох батьків, і навіть педагогів, залишається поза увагою, хоча він позначається на здоров’ї поряд з якістю їжі.
Процес годування, прийому їжі дитиною для багатьох сімей – актуальна, болюча проблема, оскільки і для дітей, і для їхніх батьків це буває стресовою ситуацією, яка травмує психіку.Дехто свято вірить, що чим більше дитина з’їсть, тим здоровішою буде, що кожна ложка каші, навіть насильно “втрамбована”, дасть користь, зміцнить здоров’я. Як правило, прийом їжі дитиною починається весело, спокійно, але поступово за столом насуваються “хмари”, психологічна атмосфера стає дедалі напруженішою – спочатку вмовляння: “З’їж за маму, з’їж за тата” або “Ще одну ложку каші з’їж, тоді підеш гратися”, або “Куплю нову іграшку”, а потім доходить і до погроз. Часто дитина чує і таке: “Я тебе сьогодні не люблю – ти не доїв суп” або “Сидітимеш за столом, доки все не з’їси” тощо.
Зрозуміло, що це вже початок протистояння між дитиною і дорослим: тут і сльози, і крики, і знервованість, і зіпсований настрій, як у дитини, так і в дорослого. Дитина після цього ще довго не може заспокоїтися, переживаючи болісний, щойно набутий життєвий досвід. Вона думає: “У цьому світі навіть найрідніші люди мене не розуміють!”. А мама або й вихователька, “втрамбувавши” в малого все, що вважали за потрібне, задоволені: “Дитя нагодоване!”. Маємо яскравий приклад дорослого егоцентризму. Дивовижно, як рідна людина, мати, раптом стає “глухою”, “сліпою”, “бездушною” до своєї кровинки, яка і жестами, і очима, і поведінкою благає, показує матусі, що їсти вже не може і не хоче.
Батьки часто не замислюються над тим, що таке годування малюк сприймає як насилля, примус, покарання, що це стає для нього справжнім випробуванням, а мати, і це найгірше, сприймається як насильник. Маленька людина не може зрозуміти її поведінки, оскільки ще зовсім недавно, в період грудного годування, мама сприймалася дитиною і як джерело їжі, і як джерело любові та задоволення. Материнський тиск, її авторитаризм лякають малюка, між найріднішими людьми виникає психологічний дискомфорт, емоційна дистанція. Для авторитарних, емоційно “глухих” батьків і педагогів головне – режим і гасло “Дитина для режиму!” і в жодному разі не навпаки. В результаті процес вживання їжі, сама їжа не викликають у дитини такого важливого почуття, як задоволення. Так і руйнується головний принцип людського життя — принцип задоволення, навіть якщо він стосується прийому їжі.
Фундатор психоаналізу 3. Фрейд підкреслював величезну роль цього принципу в житті людини, у формуванні її життєвої позиції. Якщо процес прийому їжі “начинений” негативними емоціями, психологічним дискомфортом, це може призвести до стійкої втрати дитиною апетиту, тобто до нервової анорексії.
Не варто примушувати дитину їсти страву, яка їй здається несмачною! Натомість допоможіть малюкові розвинути смак до простої, здорової їжі, адже саме це є запорукою доброго апетиту. Смакові уподобання можуть характеризувати емоційний, психофізіологічний стан людини.
Зверніть увагу: в стані тривоги, страху людина погано їсть і не завжди відчуває смак їжі або зовсім “забуває” про неї і може не їсти два-три дні поспіль, при цьому зовсім не відчуваючи голоду. В момент творчого піднесення, радості, навпаки, смакові відчуття людини загострюються. Хоча й під час цікавої творчої праці, коли приходить натхнення, людина може так захопитися справою, що забуває: в роті не було ані крихти багато годин. Тобто вона втрачає апетит і не відчуває голоду. У жодному разі не використовуйте їжу як засіб покарання та примусу. Не силуйте дитину тим, що має давати їй задоволення. Замисліться, що зафіксує дитяча пам’ять у разі примусу? Не важко уявити – це сльози, їжа, яку заштовхують ложкою до рота, нудота, погрози. Про насолоду стравою годі й казати!
Не кажіть дитині: “Не підеш гратися, доки не з’їси ще одну ложку каші”, або “З’їж за маму, за тата ще одну ложку супу” тощо. Звісно, дитина проковтне цю огидну їй ложку каші, щоб продемонструвати слухняність, свою любов до нас. А тепер замислимося, які почуття вона заштовхує в себе разом з цією “останньою ложкою”? Що відчуває в цей момент до улюбленої страви і до дорослого?! А той часто і не відає, що душа дитини охоплена протестом, що загострилася її агресивність або отрута депресивності ще довго пануватиме в її серці, що “Я” малюка глибоко ущемлене.
Пригадаймо і своє дитинство. Скільки дорослих людей і досі не люблять, наприклад молоко, манну кашу тільки тому, що їх занадто ними перегодували в дитинстві, примушуючи за будь-яку ціну “допити”, “доїсти”. І хто зна, може та склянка молока була б дуже смачною, якби дорослі не припускалися помилок. Ми, дорослі, інколи майже свідомо перетворюємо корисне на огидне. Отже, давайте не ставити дитину в залежність від своїх дорослих забаганок, комплексів. Не забираймо у наших найдорожчих істот права бути щасливими, відчувати задоволення, навіть якщо це стосується їжі. Не примушуйте дитину їсти, коли вона перебуває в збудженому, нервовому стані.
Якщо їжа смачна, це не означає, що її треба дуже швидко з’їсти, проковтнути. Нею маємо насолоджуватися, адже смачну страву можна порівняти з оркестром, в якому чуємо і фагот, і саксофон, і скрипку, і фортепіано, що зливаються в одну чудову мелодію, даючи нам естетичне, душевне задоволення. Завдяки своїм смаковим рецепторам дитина має відчувати смак страви, кожного її інгредієнта. В такому разі у малюка розвиватиметься естетичне, поетичне ставлення до їжі, він відчуватиме фізіологічне, психологічне задоволення.
Дитина, яка живе і розвивається в гармонії, використовуючи в повному обсязі інформацію всіх своїх аналізаторів, смакових рецепторів – здорова. Завдання батьків і педагогів – постійно розширювати діапазон її відчуттів, що прямо стосується і їжі. К.Д. Ушинський назвав органи чуттів “дверима в світ”. Познайомте малюка з його “помічниками” – язиком, очима, вухами, носом, розкажіть про їхню роль у житті людини, про те, як вони допомагають пізнавати навколишній світ і себе в ньому, отримувати багатосенсорну інформацію, в тому числі і про їжу.
Пропонуйте дітям ігри на розвиток нюху, смаку. Так, їм можна сказати: “Нехай ваші носики вгадають, що ви зараз їстимете”. Або малюк сидить у кімнаті, а мати пропонує йому попросити свого помічника – носика відгадати, що сьогодні буде на обід, яка страва стоїть на столі в кухні і чекає на нього, або можна з дитиною підійти до дверей, що ведуть на кухню, і запитати: “Яка це страва так смачно пахне? Що тобі підказує твій ніс?”. Зрозуміло, що, відгадавши, малюк буде дуже задоволений собою, своїм носиком, почуватиметься кмітливим, розумним. Тому й страва здаватиметься вдвічі смачнішою, і їда принесе задоволення.
Згадайте віртуозний педагогічний прийом завідувача дитячого садка (його грає актор Євген Леонов) у кінофільмі "Джентльмени удачі”, завдяки якому нудний, “несмачний” сніданок перетворився для дітей на цікаву космічну подорож. Результат приголомшливий — усі вихованці, як один, дружно почали “змітати” з тарілок “космічними” ложками “космічну” кашу, яка відразу видалася їм дуже смачною і корисною! Багатьом батькам і педагогам варто взяти цей приклад до уваги.
Можна запропонувати малюкові заплющити очі, й поставити таке запитання: "Вгадай за смаком, яка це страва”. Так дитина одночасно вчитиметься розрізняти тонкі смакові відчуття й називати їх: солодке, кисле, пересолене тощо.
Обов’язково звертайте увагу дітей на сервірування столу. Привчайте отримувати від їжі естетичне задоволення, оскільки це може бути одним з чинників виникнення бажання з’їсти цю страву, посмакувати нею. Створіть для маленької особистості такі умови, щоб світ здавався їй цікавим, кольоровим, смачним! Батькам варто запитувати дитину, що вона хотіла б з’їсти, яка страва їй подобається, запропонуйте приготувати її разом, звісно, зважаючи при цьому на вік, можливості дитини. Запрошуйте сина чи доньку разом з вами готувати страви для бабусі, тата – так вони більше дізнаються про вас, ваші кулінарні уподобання. А найцінніше те, що вас об’єднає корисна справа – готувати їжу для рідних людей.
Обов’язково звертайте увагу дитини: страва, яку готують з добрим настроєм і любов’ю, найсмачніша та найкорисніша. Не бійтеся бути не такими батьками, як інші. Прислухайтеся до бажань своєї дитини щодо їжі, орієнтуйтеся на її смакові уподобання, дайте їй можливість самій вирішувати, їсти чи не їсти. Іноді треба відійти від загальноприйнятих стандартів у режимі дня дитини, її годування. Нічого страшного, якщо малюк поснідає трохи пізніше або не вип’є склянку молока в полудень. Відрегулюйте режим відповідно до індивідуальних особливостей сина чи доньки.
Не забувайте: ваша дитина – неповторна індивідуальність, вона не така, як інші, а отже, потрібний індивідуальний підхід і до режиму її харчування. Навчіть її прислухатися до “голосу” свого організму, довіряти йому. Нехай вона сама вирішує, що, коли, скільки їстиме, а від чого відмовиться. Зрозуміймо нарешті: в кожної людини, зокрема й у дитини, своє відчуття голоду. Комусь, щоб насититися, потрібний повний обід з трьох страв, а інші можуть вдовольнитися одним смачним яблуком.
Не заштовхуйте в малюка їжу, коли він сидить на горщику (і таке буває) або коли він бігає від вас по кімнаті, а ви з тарілкою – за ним. Не перетворюйте це на змагання, рухливі ігри, забави, бо зрештою це закінчується, як правило, слізьми, образами і з боку дитини, і з боку батьків. Головна вимога – годувати треба голодну дитину.
Обов’язково привчайте малюка мити руки та обличчя перед їдою. Сформованість гігієнічних навичок – один з показників якості життя людини, її культури, вихованості. Звертайте увагу на поставу дитини, правильне її дихання під час їди. Застерігаємо: не примушуйте малюка їсти, коли він нездужає “щоб були, мовляв, сили подолати хворобу”. Так, наприклад, тварини, коли хворіють, відмовляються від їжі на кілька днів. У цей час сили, енергія організму спрямовані на боротьбу з хворобою, а не на перетравлювання їжі. Деякі лікарі, психологи підтримують таку точку зору і стосовно людини. Ще раз нагадуємо: кожен крок батьків стосовно впливу на організм дитини має бути виваженим, мудрим, враховувати її індивідуальні, психологічні, психофізіологічні особливості.
Від самого народження намагайтеся викликати у малюка позитивне ставлення до їжі. Поступово розширюйте асортимент страв, збагачуйте його смакову гаму. Вводячи нову страву, розкажіть цікаву історію, наприклад, чому картоплю раніше називали “земляним яблуком”, чим вона корисна для людини. Пам’ятаймо: прийом їжі – не тільки задоволення шлунка, а ще й естетична насолода. Цей процес можна супроводжувати приємною музикою. Якщо не можна дати всім батькам єдиного рецепту щодо того, як правильно годувати дитину, то, мабуть, можна висловити думку, яка буде корисною всім: будьте уважні до смакових уподобань дитини, до її переваг в їжі, і ви багато чого зрозумієте про неї !
Дайте собі відверту відповідь – у вашій сім'ї на першому місці культ їди чи духовні потреби? Великий “учитель Щастя” Епікур вважав: людина іноді компенсує їжею своє незадоволення життям, тобто переїданням намагається заповнити “духовну порожнечу своєї душі”. Еліас Канетті розмірковував над такою людською “загадкою”: чому є люди, які багато, ситно їдять, але при цьому в них голодні очі. Від них можна почути: “Все, більше їсти не можу, але очима ще б їв!”. Напевно, вважає Е. Канетті, вони не отримують справжнього задоволення в своєму житті.
Хотілося б порадити батькам не годувати дитину їжею, приготовленою автоматом, оскільки ні людські руки, ані людське серце не брали участі в її приготуванні. Часто молоді батьки, забравши дитину з дошкільного закладу, поспішають не додому, щоб посмакувати у тісному сімейному колі домашніми стравами, а до кафе, де повно людей. Що там чекає на дитину? Галас, черги, штовханина, шкідливі для дитячого організму одноразові пластмасові тарілки, стаканчики, а то й цигарковий дим. І найголовніше — немає можливості поспілкуватися з батьками хоча б увечері, розповісти їм про свої справи, а вона ж так цього чекала весь день! Так і ростуть деякі діти, не знаючи смаку домашніх страв. А до того ще трапеза доповнюється суворими командами з боку батьків: “Іж швидше” або “Усе доїдай, бо вдома їсти нічого” та їхніми нескінченними розмовами по мобільному телефону. Така поведінка батьків демонструє дитині їхню зайнятість і, як їй здається, байдужість до її життя, проблем. Отже, який висновок? Корисна тільки та їжа, яка приготовлена турботливими і ніжними руками, оброблена душею, наповнена любов’ю.
Пригадайте, шановні батьки, своє дитинство! Як смакували нам тоді тістечка! І сьогодні, коли їх їмо, знову й знову відчуваємо тепло, любов, якими нас оточували в дитинстві. Ми переносимо ці емоції на їжу, і це не має нічого спільного з почуттям голоду. Часто ми намагаємося за допомогою їжі розігнати нудьгу, подолати самотність, заглушити тривогу. В багатьох випадках “підкріпитися” їжею – один зі способів позбутися сумних думок, полегшити душевні страждання, бо відчуття насиченості прямо асоціюється з відчуттям любові, захищеності, благополуччя. Отже, ми їмо не тільки, щоб втамувати фізіологічний голод. За допомогою їжі ми задовольняємо потребу любові, захищеності, шукаємо смакові насолоди, щоб ще раз пережити задоволення, які ми отримували колись.
Розглянемо ситуацію. Обід. Біля трирічної Оленки, яка не хоче їсти суп, танцюють усі дорослі. Вони хвилюються, нервують, умовляють, читають казки, співають пісеньки, пропонують іграшки. Усе це для того, щоб переключити увагу дитини з їжі і непомітно запихнути їй до рота чергову ложку супу. Але мала крутить головою, знаходить все нові причини: “несмачно”, “солоне”, “не така тарілка”, “гаряче”, галасує, плаче. Мама поспішає замінити тарілку, дати нову іграшку, дорослі разом охолоджують страву, висаджують у ряд ляльок і навіть лякають: “Зараз усе з’їсть лялька або дідусь, а ти залишишся голодною”. Оленка ллє сльози і їсть “за маму, за тата...”. Чи дасть користь дитині їжа, яку вона з’їла в такому роздратованому стані? Постійні умовляння, зауваження викликають негативні емоції, і, якщо це повторюється щодня, вони “запам’ятовуються” і фіксуються організмом. Внаслідок чого фізіологічний механізм апетиту іноді так глибоко пошкоджується, що замість природного почуття голоду в дитини з’являється негативне ставлення до їжі, вже при одному її вигляді або згадуванні про неї. Так може виникнути анорексія (втрата апетиту) навіть у здорової дитини, і тут без втручання лікаря-психолога не обійтися.
А ось іще одна поширена ситуація. Матуся гримає на сина, який уже годину сидить над кашею: “Їж негайно! А то покараю, не підеш на вулицю!”, - погрожує вона. Жінка дуже переймається: хлопчик, на її думку, дуже мало їсть. “Ось подивися на свого друга Сашка. їсть, як доросла людина, - він молодець, бо людина, яка добре їсть, здорова завжди!” – повчає вона сина. Подумаймо! Чи має рацію мати, яка вважає, що дитина має з’їдати стільки ж, скільки доросла людина? Чи завжди людина, яка багато їсть, здорова?
Аксіома: дитячому здоров’ю шкодить як нестача їжі, так і її надлишок. Коли дитина систематично переїдає, постійне розтягування шлунка зумовлює виникнення та закріплення так званого рефлексу підвищення апетиту, що призводить до ожиріння. Важливо також дотримуватися режиму приймання їжі упродовж дня з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей малюка. Привчайте його їсти повільно, добре пережовуючи їжу, щоб вона краще перетравлювалася в шлунку.
Консультація ПСИХОЛОГА
"Як підготувати дитину до дитячого садка?"
Причин, через які малюк не хоче до дитячого садка, велика кількість, найсуттєвіша – це небажання відлучатися від домашнього середовища та звичного оточення. Малюк, не вміючи мислити у часовій перспективі, сприймає кожне розлучення з мамою та рідними, як незворотну втрату. Це буде тривати до тих пір, поки він не засвоїть новий для нього порядок зустрічей та розлучень, не звикне до дітей та вихователів. Дитина не завжди швидко та безболісно звикає до шуму, великої кількості людей, емоційної особливості життя в дитячому садку. Деякі малюки страждають від цього місяцями. А примушення ходити туди, де малюк почуває дискомфортно, підриває в його душі віру в батьківську любов.
Як полегшити процес адаптації та звикання до умов дитячого садка? Як зробити так, щоб малюк із задоволенням відвідував дитячий садок?
Для того, щоб дитина швидше звикла до думки, що необхідно відвідувати дитячий садок і для скорішої адаптації до режиму ви, батьки, можете піти таким шляхом. Дитина повинна з першого дня знати, що вибору у неї немає – відвідування садка неминуче. Тоді всі свої зусилля малюк направлятиме на пошуки позитивних моментів того, що відбувається. Лібералізм лише ускладнить ситуацію. Якщо по годині сидіти в роздягальній кімнаті, слухаючи несамовиті крики свого чада, чи чергувати декілька днів перебування в садку з тижнем – дома, або скорочувати час перебування дитини в групі 1.5 – 2год на день, становище погіршиться ще більше для вас, малюка та персоналу дошкільного закладу. Дитина може відчути, що його батьки неготові до того, щоб залишити його в садку, що остаточне рішення ще не прийняте. Це буде створювати у малюка помилкові надії, які лише погіршуватимуть ситуацію.
Якщо питання про необхідність віддати дитину до дитячого садка остаточно вирішено, не слід чекати моменту, коли малюк стане самостійним. Вчитися їсти, одягатися, заправляти ліжечко необов’язково вдома. Не витрачайте час на муштрування та настанови. Краще використайте час своєї додаткової відпустки по догляду за дитиною на більш корисні та актуальні речі.
Якщо ви не будете боятися розлуки з дитиною, скоріш за все, і вона легше перенесе її. Тим більше, не слід боятися, що контакти з іншими дітьми знизять прихильність до вас. Скоріше навпаки, перебування в дитячому садку посилить любов дитини до домівки та батьків.
Дуже важливо в процесі підготовки дитини до дитячого садка наблизити режим сну та відпочинку до встановленого у дошкільному закладі. Організм дитини достатньо пластичний. Перебудова ритмів сну та неспання відбувається за 2-3дні. Тому достатньо лише підняти малюка в необхідний час, і він поповнить дефіцит сну тривалішим денним сном. Все це відбудеться в результаті потреб організму без умовлянь та насилля. Для того, щоб дитині було легше прокинутись вранці, вмикайте веселу музику або будіть дитину разом з його улюбленою іграшкою.
Проблему відмови дитини від їжі в дитячому садку також можливо вирішити хоча б частково. Не намагайтеся нагодувати малюка вдома. Немає нічого страшного в тому, щоб дитина почекала до сніданку в дитячому садку. Дорога до садка, ранкова гімнастика та ігри перед сніданком лише посилять апетит, а значить менше буде вередувань з приводу «несмачної» їжі.
Обов’язково попередьте персонал закладу про смаки малюка, але робити це слід за його відсутності, оскільки подібні розмови немов програмують дитину на відповідні дії – вередування та відмову від їжі, пояснюючи це словами батьків.
Консультація ЛОГОПЕДА
"Скажеш ти обов’язково чітко, гарно кожне слово"
Дошкільний вік є унікальним за своїм значенням для зростання особистості та мовленнєвого розвитку дитини. Чітка, гарна вимова, лексичне багатство та граматично правильне мовлення формується перш за все у родинному колі. Спілкування з дорослими є основним джерелом розвитку дитини, і саме завдяки творчій співпраці з малюком можна досягти успіху: навчити його контролювати власну вимову, правильно вимовляти звуки і слова, розвинути слухову увагу, пам’ять і підготувати дитину до оволодіння читанням та письмом.
Стан розвитку мовлення є показником готовності до школи, тому цілком зрозуміло, що дітям із мовленнєвими вадами важче повною мірою здобувати ґрунтовні знання з основ наук. Досвід доводить, що не слід чекати, поки остаточно виявляться вади мовлення. Помилково сподіватися, що вони зникнуть самі по собі, навпаки – вади можуть закріпитися й перерости у стійкі порушення.
Навесні кожного року логопеди оглядають вихованців дошкільних закладів освіти з метою вчасного виявлення дітей, котрі потребують логопедичної допомоги. Батькам цих дітей, у яких в результаті обстеження помічено порушення мовлення, рекомендуємо звернутися по консультацію до логопеда. Він після більш детального й повного огляду дитини зможе запропонувати шляхи подолання виявлених вад мовлення, дасть необхідні пояснення, відповіді на запитання. Запевняю, що батьки, які прислухаються до порад фахівців, не матимуть в майбутньому проблем з розвитком мовлення своїх дітей, із навчанням грамоти. Але, на жаль, непоодинокі випадки, коли дорослі ігнорують поради фахівця, не звертаються по консультацію до логопеда, сподіваючись, що маля ще «виговориться». Вони не думають про можливі негативні наслідки такого не поспіху, не підозрюють, що ризикують приректи свою улюблену дитину на невпевненість у майбутньому, викликати в неї появу небажаних комплексів. Адже минає дитинство, і такі милі в трирічному віці недоліки мовлення стають кричуще помітними, однаково небажаними як для дівчат так і для хлопців.
Особливо небайдуже ставляться до себе дівчатка та хлопці в підлітковому віці, коли досить гостро сприймаються будь-які зовнішні вади й недоліки, в тому числі й порушення мовлення. З метою позбутися їх підлітки ладні займатися з логопедом, але на жаль, ефективність роботи над мовленням дітей після певного вікового етапу значно зменшується. І тоді вже, навіть докладаючи героїчних зусиль і займаючись з логопедом, підліток ніколи не зможе невимушено й вільно володіти новим (не рідним йому) звуком.
Є багато відхилень у мовленнєвому розвитку дитини, яких близькі або не помічають або не можуть належно оцінити їх серйозність і передбачити можливі негативні наслідки. Наприклад, горловий звук [р], міжзубні та бокові звуки дуже помітні в мовленні дітей вже після 4-х років. Вони значно псують враження у співрозмовника і без допомоги логопеда ніколи не виправляються. Починати їх виправляти треба вчасно, а коли саме – вирішує логопед, беручи до уваги не один чинник.
Мовленнєве недорозвинення у дитини фахівець зможе діагностувати до чотирьох років. Виправити цю непросту ваду можна тільки копіткою роботою, і бажано в умовах логопедичної групи. В результаті колекційної роботи (і тільки завдяки їй!) вдається цілком позбавитися мовного розладу – і дитина навчається правильно розмовляти, добре читати, матиме змогу грамотно писати, успішно опановувати програму масової школи.
Консультація медичної сестри
Що таке ацетонемічний синдром (АС)?
Ацетонемічний синдром – хвороба чи спосіб життя?
АС – це патологічний стан, що найчастіше розвивається у дитячому віці і проявляється повторними епізодами блювоти, лихоманкою, запахом ацетону, що походить від малюка і блювотних мас.
Які прояви АС?
• Напади багаторазової нестримної блювоти, які повторюються навіть при спробі напоїти дитину;
• ознаки обезводнення та інтоксикації – блідість з яскравим рум'янцем на щоках, збудження, яке змінюється сонливістю, слабкість, сухість шкіри і слизових;
• лихоманка до 38,5 С;
• запах ацетону, що йде від малюка і блювотних мас.
Чому у дитини може розвинутися АС?
Глюкоза – основне джерело енергії для нашого організму. Однак організм може виробляти глюкозу не тільки з вуглеводів, але і з жирів з утворенням проміжних і побічних продуктів – кетонових тіл («ацетону»). Коли їх кількість збільшується в сотні разів, розвивається АС. Збільшення кетонів у крові може супроводжувати й інші захворювання, діагностувати які може тільки лікар.
Що провокує виникнення АС?
Найчастіше – погрішності в харчуванні: жирна їжа, міцні м'ясні бульйони, ікра, консерви, горіхи, вершкове масло, шоколад. Ацетонемічне блювання може виникнути і при різкому обмеженні харчування: якщо дитина має надлишкову масу тіла, то не варто проводити розвантажувальні дні без лікарського контролю!
При розвитку АС або підозрі на його розвиток необхідно:
• викликати лікаря додому;
• попередити обезводнення – основний принцип долікарської допомоги!
• Не годуйте малюка, якщо він відмовляється від їжі.
• Якщо малюк просить їсти, то дайте чай з сухариком, фруктове пюре, картопляне пюре без масла.
Як діагностувати АС в домашніх умовах?
Діагноз АС може поставити тільки лікар. При повторних епізодах батьки можуть контролювати наявність ацетону в сечі дитини на дому за допомогою тест-смужок, які можна придбати в аптеці.
Тест-смужки дозволяють протягом 1 хвилини визначити ступінь тяжкості стану дитини і вибрати оптимальну тактику дій.
Для цього необхідно занурити тест-смужку в ємність з сечею на 2 секунди і покласти на горизонтальну поверхню. Через 60 секунд, щоб оцінити результат шляхом порівняння кольору смужки з кольором, який нанесено на упаковці.
Наявність кетонів у сечі:
(+ / -, + ) Стан легкого ступеня тяжкості: дитина може залишитися вдома;
(+ + ) Стан середнього ступеня тяжкості: при достатньому досвіді батьків допомогу малюкові виявляється в домашніх умовах, якщо ж цей стан виник вперше – батькам слід звернутися до лікаря за медичною допомогою;
(+ + + і більше) Тяжкий стан: дитина потребує госпіталізації.
Як уберегти дитину від повторного нападу АС?
• Регулярні прогулянки і заняття на свіжому повітрі, але без перевтоми!
• Загартування водними процедурами.
• Сон 8-10 годин, у дошкільнят – обов'язково денний сон.
• Профілактика інфекційних захворювань.
• Суворе дотримання дієти:
- обмеження – м'ясо молодих тварин і птиці, жирні сорти м'яса, копчені продукти, субпродукти, щавель, цвітна капуста, помідори, апельсини, банани, напої з кофеїном і газом, шоколад;