Стосовно феномену обдарованості дитиниіснує дві протилежні точки зору. За соціальною концепцією визнається, що більшість дітей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні розвитку їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А. Гельвецій, В.П. Єфроїмсон). Друга – теорія генетичної спадковості, за якою обдарованість є вродженим, досить рідкісним явищем, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р. Стернберг).

Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість дитини по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. Будь-яка дитина може досягати особливих успіхів у широкому спектрі діяльності, оскільки її психічні можливості надзвичайно пластичні на різних етапах вікового розвитку. Таким чином, обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або затухати за несприятливих.

Критерії та показники багатогранних проявів обдарованості особистості

Обдарованість, як характерну ознаку особистості, визначають за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:

- академічна (діти, які мають високі досягнення в навчальних предметах);

- інтелектуальна (діти, які мають високі досягнення в дослідницькій, науковій діяльності тощо);

- практично-перетворювальна (раціоналізаторство, винахідництво, технічне моделювання, обдарованість у ремеслах тощо);

- художньо-естетична (хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворча, музична тощо);

- комунікативно-організаторська (лідерська, ораторська, організаційна тощо); - психомоторна (спортивна, спортивні танці тощо).

Як батькам створити оптимальні умови для розвитку обдарованої дитини?

Рекомендації психолога Джона Гауена

У свій час Джон Гауен (John Curtis Gowan, 1971) запропонував цілу серію корисних порад батькам, які піклуються про розумове здоров'я і щастя своїх дітей:

1.  Створіть безпечну психологічну базу дитині в її пошуках, до якої вона могла би повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.

2.  Підтримуйте прагнення дитини до творчості. Проявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте несхвальної оцінки творчих спроб дитини.

3.  Будьте терплячими до незвичайних, дивних на ваш погляд ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дивними, «дикими» або «за межею».

4.  Час від часу залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй, якщо вона того бажає, самостійно займатися своїми справами. Надмірний контроль може ускладнити творчий процес. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а батьківська допомога може деколи сприйматися як «порушення особистісного простору». Навіть дуже маленькі обдаровані діти чинять завзятий опір батькам, які дуже наполегливі у своєму прагненні розділити з дитиною радість живого творчої уяви.

5.   Допомагайте дитині вчитися будувати особистісну систему цінностей, що не обов'язково базується на його власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх авторами. Таким чином, вона в свою чергу і сама буде цінуватися іншими.

6.  Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любов, повага до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовираження.

7.  Допомагайте долати сумніви та розчарування, коли дитина лишається одна в процесі творчого пошуку, незрозумілого одноліткам. Важливо, щоб вона зберегла творчий імпульс, отримала насолоду від творення та менше хвилювалася про своє визнання оточенням. Воно, може й не швидко, але прийде.

8.     Поясніть, що на багато запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини – терпіння.

9.     Допомагайте дитині цінити в собі творчу особистість. Однак її поведінка не повинна виходити за межі соціальних норм.

10.     Допомагайте дитині глибше пізнавати себе, щоб не упустити швидкоплинну ідею. Проявляйте симпатію до його перших незграбних спроб висловити таку ідею словами і зробити її зрозумілою для оточуючих.

11.    Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критики першого досвіду – яким би невдалим він не був. Ставтеся до них із симпатією і теплотою: дитина прагне творити не тільки для себе, але і для тих, кого любить.

12.   Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом», інколи покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію: найбільш вірогідно, що саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

13.  Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і впоратися з негативною реакцією однолітків. Дитина, позбавлена позитивного творчого прояву, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

14. Неодмінно намагайтеся знайти дитині компаньйона такого ж віку і з такими ж здібностями. Для дитини шкільного віку дуже важливо мати друга того ж віку і статі. Обдарована дівчинка повинна знати сотню дітей, щоб знайти одну дитину, схожу на неї. Якщо ця сота дитина виявляється хлопчиком – проблеми не закінчуються, оскільки непорушним правилом шкільних і дворових майданчиків є групування окремо дівчат і окремо хлопців. Їй потрібна дівчинка, якій може бути 8 років, але мислить вона як 11-річна. Батькам, можливо, доведеться об'їздити всі околиці, але це краще, ніж дозволити дитині зануритися в самотність і уникати спілкування. Пам’ятайте, якщо дитина в початкових класах надто захоплюється своїми заняттями і не має друзів, значить, вона не знайшла собі рівних.

Рекомендації психолога Девіда Льюїса

Девід Льюїс (американський психолог) узагальнив досвід тисяч родин, де є обдаровані діти.

• Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання і висловлювання дитини сприймайте серйозно.
• Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. Не сваріть дитину за безлад у кімнаті чи на столі під час її творчої роботи, якщо це пов’язано з творчим процесом і робота ще не закінчена.
• Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
• Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
• Надавайте дитині посильну можливість проявити турботу.
• Допомагайте дитині будувати плани та приймати рішення.
• Показуйте дитині цікаві місця.
• Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
• Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.
• Ніколи не карайте дитину приниженням.
• Купуйте дитині книжки за її інтересами.
• Привчайте дитину самостійно мислити.
• Регулярно читайте дитині чи разом з нею. Привчайте її до читання з дитинства.
• Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
• Уважно ставтеся до потреб дитини.
• Знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
• Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
• Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
• Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
• Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
• Дозволяйте дитині гратися з різним «мотлохом» (звичайно, що не зашкодить її здоров’ю).
• Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
• У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
• Не існує тем, які зовсім виключаю для обговорення з дитиною.
• Допомагайте дитині бути особистістю.
• Допомагайте дитині знаходити телепередачі, що заслуговують на увагу.
• Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
• Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини, говорячи «Я теж це не вмію».
• Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
• Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.